«Швидко збігли великодні забави, відлунали гаївки, закінчуються гостинні прийоми та святкові учти з м’ясивом і різною смакотою…Люди відпочили душею, пораділи й потішилися і поволі починають входити в ритм буденної праці»,- пише газета «Галичина». Про буденну працю франківських комунальників розповідає Марія Василишин, мешканка міста у своєму листі на адресу газети «Західний Кур’єр». «Наш мешканців івано-франківська обурило те, що ринку «східному» в обід у білий день відстрілювали собак. Це вже другий такий випадок. Ми розуміємо, що бродячі тварини – це проблема, а нашим можновладцям нема жодного діла навіть до людей, не те що до собак. Але ж так не можна з ними поводитися. На очах у людей тварини корчаться в конвульсіях, продавці за прилавками плачуть, якійсь вагітній жінці стало погано. Видовище – як у фільмі жахів. Та ще ж не всі садисти, щоб на таке дивитися. І робилося це все у католицьку страсну п’ятницю… Пан гицель сказав, що йому заплатили і він буде стріляти собак. А якщо заплатять ще, то і в людей буде стріляти…А ми ще хочемо в Євросоюз…» Поки гицлі «наводять порядок» з братами нашими меншими (явно не за європейськими стандартами), міська влада ділиться з простими мешканцями своїм баченням розвитку міста в майбутньому. «У виставковому залі Національної спілки художників відбулася презентація робіт із коригування генерального плану міста Івано-Франківська під назвою «Місто наших мрій». .. Виставка запропонованого генплану дає можливість усім бажаючим подивитися, оцінити та внести свої пропозиції до створення міста наших мрій», - пише газета «Репортер». А поки «місто мрій» малюють на папері, реальне місто виглядає ось так: «Ще минулого літа у сквері на Вічевому майдані (центральна площа Івано-Франківська) власники літніх майданчиків переставили лавки з тротуару на клумби, щоб на їхньому місті розмістити свої столики. Цього року історія повторюється. І лавки не просто переставили на клумбу, а попросту перекинули їх, як непотріб. Напевно ті, що давали дозвіл на становлення палаток (міськвиконком), не передбачили, що на тому місці є лавочки для городян, на які можна сісти безплатно»,- інформує «Репортер». Або ще, про відношення «великих мрійників» (з числа міської управи) до зелених насаджень: «Роботи з озеленення міста під прицілом об’єктивів ведуться тоді так, аж гай шумить. Та біда в тому, що попри всі ці толочні аврали, гай серед міста чомусь не шумить. Навпаки, віддавна озеленені дворики багатоповерхівок втрачають прибудинкову територію і тісняться на вузьких смужках асфальту. Заради чиєїсь приватної примхи зелених зон у місті з кожним роком стає дедалі менше. Видається, що в місті немає господаря. Можливо місцеві владоможці могли б здобути більший авторитет, якби допомагали «садити» не дерева, а тих хто не береже їх та зрізає без відповідного дозволу»,- пише газета «Галицький Кореспондент». Насправді, «садити» у нас ще є кого, тому ті, що ріжуть дерева можуть спати спокійно. Газета «Прикарпатська Правда» повідомляє про те, що «співробітники прикарпатської міліції затримали трьох молодих осіб, які грабували місцеві філії банків і автозаправні станції. Всі з благополучних сімей, раніше проблем із законом не мали. У зловмисників вилучили речові докази злочинів – маски, травматичний пістолет із гумовими набоями… Завдяки розкриттю цього злочину правоохоронці зняли завісу таємничості щодо всіх пограбувань банківських установ, зареєстрованих в обласному центрі Прикарпаття». Тепер молодики з благополучних сімей відправляться в місця не такі вже й благополучні, хоча, як повідомляє газета «Івано-Франківський Оглядач» і там не все так страшно: «Ось ви приїхали на зону і думаєте нас жаліти, а я живу добре, – каже в’язень Олександр ( в інтерв’ю кореспонденту газети).Я не знаю скільки коштує масло чи хліб на волі, мені цього не потрібно. Тут я усе маю, не вистачає спілкування з жінками… Люди на волі бояться потрапити сюди, а я вже нічого не боюсь бо знаю закони зони…Зона – це країна в країні. Коли потрапив сюди, постановив собі мати певний статус, не бути таким як всі. У мене свій барак, мене поважають та слухають. Я не перу собі шкарпеток та білизни, не прибираю, інакше буду як усі». А от «усі», що живуть на волі і перуть собі шкарпетки, наразі пробують спрогнозувати, хто ж стане наступником нашого президента. Всі франківські газети розпочали дискусію з цього питання, оскільки Президент В. Ющенко в -надцятий раз в цьому році відвідав Івано-Франківськ і поділився своїми думками сприводу власне свого наступника. «В. Ющенко однозначно заявив про свій намір балотуватися на посаду президента України в разі проведення одночасних виборів… ця заява покладе край спекуляціям …стосовно того, що Віктор Ющенко нібито обрав Арсенія Яценюка за свого спадкоємця», -(не без втіхи) пише газета «Прикарпатська Правда», що наближена до представників партії Регіонів. Але ось газета «Галицький Кореспондент», близька до депутатів Верховної ради Р. Ткача, та М. Круця (блок НСНУ), оцінюючи рейтинг Ющенка і розкрутку молодого політика пише: «Якщо проект «наступник» увінчається успіхом, Україна отримає прзедента-невидимку, що з’являтиметься на роботі декілька разів на місяць, а країною правитимуть пінчуки-фірташі-черновецькі та інші довірені особи». Поки розумні дяді виясняють, хто ж таки буде працювати Президентом України, учні 3-тої школи міста Івано-Франківська написали листа до депутата російської Держдуми Анатолія Лісіцина. Газета «Галицький Кореспондент» пише: «Середня школа №3 єдина в міста де навчання ведеться російською і польською мовами…. А.Лісіцин розповів, що учні російських класів скаржаться на труднощі, з якими доводиться стикатися під час вивчення російської мови… Як наслідок минулого тижня до Івано-Франківська приїжджала російська делегація з Ярославля, де розміщується штаб-квартира «Фонду Анатолія Лісіцина»… Гості підписали угоду про співпрацю між Івано-Франківською школою №3 і школою № 90 міста Ярославля. «Приїзд російського депутата викликав позитивний відгук і підтримку керівництва Івано-Франківської області»,- сказано в повідомленні посольської прес-служби… Натхненний листом франківських школярів Анатолій Лісіцин виступив з ініціативою всеохопного шефства російських регіонів над 1200 українськими школами, в яких ведеться навчання російською мовою». Якщо ж мешканці Прикарпаття (та інших областей України) за ініціативою франківських школярів почнуть писати листи керівникам інших держав, наприклад Путіну, Обамі, чи Меркель, а ті в свою чергу доручать своїм регіонам (штатам, федеральним землям, округам) опікуватися нами, то може тоді й вибори Президента проводити не варто? Тоді вже, мабуть, легше буде мріяти про свій барак… вірніше «місто мрій». Василь Хом’як, «ОстроВ»
